Ви Впевнені, Що у Вас Болить Тіло?

А не життя, яке ви так довго намагаєтесь не відчувати?

До мене звернулась пацієнтка зі станом, який для неї був виснажливим:

біль у животі, нудота, сильна слабкість, настільки, що важко прожити звичайний день.

І при цьому вона вже приймає антидепресанти. Але легше не стає.

Ми почали говорити — і за симптомами поступово відкривається інше.

Самотність.

Глибока, тиха, до якої можна звикнути.

Сум, який став фоном.

Без різких емоцій. Без драм.

Просто постійна відсутність відчуття життя.

І найскладніше — вона не усвідомлює, наскільки це її пронизує.

Бо до цього можна звикнути.

До напруги.

До порожнечі.

До життя, в якому ти ніби є — але не відчуваєш.

Переживання накопичуються.

Почуття залишаються всередині.

Думки не проживаються — вони просто крутяться.

І в якийсь момент це перестає бути тільки «всередині». Це стає тілом.

Біль.

Нудота.

Виснаження.

І тоді людина ходить по лікарях, шукає причину, здає аналізи —

і не знаходить відповіді, яка б дійсно пояснила її стан.

Бо причина — не тільки в тілі. Причина в тому, що було пережито. І залишилось всередині.

Тіло не просто так болить.

Іноді це крик про допомогу, який ви так довго не дозволяли собі почути. І найболючіше тут навіть не симптоми.

А те, що можна прожити роки, так і не зрозумівши, що насправді з вами відбувається.

Якщо ви впізнали себе — можливо, справа не тільки в симптомах.

Я спеціалізуюся на тілесних розладах, болях, які прийшли через почуття.

Запрошую до співпраці.

Останні пости