Є люди, які давно не живуть через «хочу». Вони живуть через «треба». Треба працювати. Треба вирішувати проблеми. Треба бути зібраним. Треба контролювати. Треба триматися. І так проходять місяці, а іноді — роки.💔 З боку така людина може виглядати дуже функціональною: все встигає, про всіх думає, усе контролює. Але всередині поступово зникає контакт із власними бажаннями. У якийсь момент людина сідає у вихідний день і розуміє: «Я нічого не хочу». Не тому, що лінива. Не тому, щ

Є люди, які давно не живуть через «хочу». Вони живуть через «треба». Треба працювати. Треба вирішувати проблеми. Треба бути зібраним. Треба контролювати. Треба триматися. І так проходять місяці, а іноді — роки. З боку така людина може виглядати дуже функціональною: все встигає, про всіх думає, усе контролює. Але всередині поступово зникає контакт із власними бажаннями. У якийсь момент людина сідає у вихідний день і розуміє: «Я нічого не хочу». Не тому, що лінива. Не тому, що

Чи помічали ви за собою стан, коли ніби «накриває»? Коли ви різко відповідаєте. Підвищуєте голос. Стаєте грубими, холодними або навіть агресивними — хоча ще хвилину тому все було нормально. Часто це називають афектом. І дуже часто він виникає не там, де нам погано, а там, де нам добре🤯 Коли з’являється теплий контакт. Близькість. Увага. Регулярне спілкування. Людина стає важливою для вас. Зовні це може виглядати як щось приємне. Але всередині психіка починає переживати велик

ДДА точно виглядає не так, як у кіно. Це не завжди людина, яка лежить у темряві й не може встати. Найчастіше це людина, яка ходить на роботу, виховує дітей, відповідає на повідомлення — і при цьому всередині абсолютно порожня. У народі це називають високофункціональною депресією. У DSM-5-TR офіційний термін — дистимія, або Персистентний депресивний розлад. Ти функціонуєш. Але не живеш. РЕАКЦІЯ ЗАВМИРАННЯ Чому дитяча травма веде до депресії? Якщо в дитинстві ти постійно перебу

Іноді агресія виглядає як: — холодне мовчання — різкі інтонації — сарказм — бажання «вжалити» словами — накопичене роздратування — постійне внутрішнє напруження — зриви через дрібниці — або навіть агресія до себе: самокритика, виснаження, заборона на відпочинок. Агресія — це природна емоція. Вона з’являється тоді, коли наші межі порушують, коли нам боляче, страшно або коли ми занадто довго щось терпимо. Проблема не в самій агресії. Проблема — коли: • ми її повністю пригнічуєм

Свербіж після вина. Почервоніння від сиру. Закладений ніс після квашеної капусти. Мігрень від шоколаду. Кропив’янка «на нервовому ґрунті». Здуття від ферментованих продуктів. Якщо це про вас — справа не в алергії. Справа в кишківнику. ЩО ТАКЕ ГІСТАМІН Гістамін — сигнальна молекула імунітету. У нормі він працює за циклом: підвищився → виконав свою функцію → розщепився ферментом DAO у кишківнику → все спокійно. ЩО ЛАМАЄТЬСЯ ПРИ ЗАПАЛЕННІ Гістамінова реакція — не проблема гістам

Ремісія при хворобі Крона та виразковому коліті — це не випадковість. Навчіться любити свою хворобу і тоді хвороба буде любити вас! Як це? Це вже на терапію до мене. 🌱 Давайте чесно: ремісія не тримається на “пощастило” або “організм сам заспокоївся”. Вона тримається на тому, як ви поводитеся зі своїм станом щодня. І саме тут більшість людей помиляються. 1. Відмінити лікування, бо стало легше — це не ремісія Це найкоротший шлях до загострення. Препарати при цих станах — не “

Раптово. Низ живота. Пряма кишка. Ніби розпирає зсередини до межі. ▪️ тисне так, що перехоплює подих ▪️ пече, крутить, “вивертає” зсередини ▪️ хвиля болю — і ти вже не можеш нормально стояти ▪️ тіло здає: трясе, холодний піт, слабкість В голові одна думка: “Зараз щось станеться…” Біжиш в туалет - і… нічого. Це лякає, бо біль — реальний і дуже інтенсивний, майже нестерпний, з відчуттям випадіння прямої кишки з анального отвору. І так, іноді такі симптоми можуть бути при: • нес

Дитячий невроз — це стан, коли дитина переживає психологічні труднощі, пов’язані з емоційними або стресовими ситуаціями. ⠀ ⠀ ❗️НЕВРОЗ народжується вдома⠀ ⠀ Саме в сім’ї закладаються невротичні зерна залежно від того, як:⠀ спілкуються⠀ захищаються⠀ приймають тощо. ⠀ ⠀ 📌 Дитячий садок, школа, народження другої дитини, переїзд, зміна колективу не є джерелом НЕВРОЗУ⠀ ⠀ Невроз народжується в сім’ї в ранньому дитинстві через помилкову поведінку батьків у вихованні дітей + завдані

Жінка рідко починає відвертатися від чоловіка «просто так». Сексуальна відраза майже ніколи не з’являється на порожньому місці. Спочатку вмирає не тіло, а повага. Коли вона довго живе поруч не з опорою, а з людиною, яку доводиться тягнути, вмовляти, дотискати, контролювати, тіло в якийсь момент каже: «я не хочу туди, де я вже не відчуваю чоловіка». 💔 Багато хто плутає це з тим, що «минула пристрасть». Ні. Пристрасть часто вмирає не від часу, а від зламаної полярності. Коли в

Дитяче насилля дійсно впливає на мозок💔💔 Психотерапія — теж. Але якщо травма вчить жити в небезпеці, то терапія вчить мозок витримувати безпеку. (гіпокамп, амігдала, префронтальна кора, система стресу). Це не просто “психологія” — це зміни в: 🌱 реакціях на загрозу 🌱 регуляції емоцій 🌱 відчутті безпеки в тілі Психотерапія теж змінює мозок — це називається нейропластичність (нові нейронні зв’язки, інші патерни реагувати). Вона: ✅ змінює значення цього досвіду ✅ змінює реак

А не життя, яке ви так довго намагаєтесь не відчувати? До мене звернулась пацієнтка зі станом, який для неї був виснажливим: біль у животі, нудота, сильна слабкість, настільки, що важко прожити звичайний день. І при цьому вона вже приймає антидепресанти. Але легше не стає. Ми почали говорити — і за симптомами поступово відкривається інше. Самотність. Глибока, тиха, до якої можна звикнути. Сум, який став фоном. Без різких емоцій. Без драм. Просто постійна відсутність відчут

Психотерапевт — це не “холодний спостерігач”. Ми справді проживаємо поруч із вами частину ваших почуттів. Відгукуємось. Переживаємо. Думаємо про вас між сесіями. Нам небайдуже, як ви живете, що з вами відбувається, що болить і що дає сили. Бо за кожною історією — жива людина, а не “випадок”. І наша глибока зацікавленість — не просто “зрозуміти”, а допомогти змінити якість вашого життя. Щоб стало трохи легше дихати. Щоб з’явилось більше опори всередині. Щоб життя перестал

СИМПТОМ БІДНОСТІ В КАБІНЕТІ ПСИХОЛОГА (погляд з практики) Можливо, вам знайома ця ідея: ніби «хороший психолог» має бути скромним, жертовним і майже без грошей. Наче бідність — це ознака глибини і духовності. Але давайте чесно. Психолог, який сам не може забезпечити собі стабільність і якість життя, — це не про жертовність. Це про обмеження. Коли спеціаліст живе в постійному напруженні за виживання, його психіка зайнята не вами. Поки ви відкриваєте свої внутрішні переживання,

Багато хто думає, що нарцисизм — це просто про самозакоханість. Насправді — це значно глибше.💔🏵 Нарцисизм — це про те, на чому тримається ваша самооцінка. У дитинстві нам природно хотіти: щоб нас любили, хвалили, захоплювалися нами. Коли це є — формується відчуття: “я хороший”, “я важливий”, “мене приймають”. Але якщо цього було недостатньо або любов була умовною — всередині не з’являється стабільна опора. І тоді у дорослому віці людина починає “добирати” це зовні. Як це пр

Напруження в тілі завжди має джерело. І воно не одне — зазвичай це комбінація кількох рівнів. 🔹 1. Нервова система (база всього) Тіло напружене, коли симпатична нервова система постійно активна (режим “бий/біжи”). Що це означає для тебе: • тіло не отримує сигнал “можна розслабитись” • м’язи не відпускають навіть у спокої • мозок шукає небезпеку, навіть коли її нема 📌 Це часто формується, якщо: • довго жила в стресі • було багато невизначеності • ти “тримала все на соб

Зазвичай все починається дуже знайомо. Болить спина. Тягне поясницю. Шия постійно напружена. Ти починаєш лікуватися, і ніби стає легше… але це полегшення не тримається надовго. І з часом з’являється тихе, але тривожне відчуття: "я роблю все правильно, а тіло чомусь не відновлюється." Ніби причина глибше, ніж просто м’язи чи хребет. Коли проблема дійсно в спині, біль зазвичай дуже конкретний. Ти можеш чітко показати, де саме болить. Він посилюється при русі або навантаженні

Іноді це не про страх. Це про заздрість, яку важко витримати💔 Ви можете цього не називати так. І навіть не думати про це. Але це виглядає приблизно так: 🔹️вам починає ставати трохи краще - і раптом з’являється бажання все зупинити 🔹️ з’являється недовіра там, де ще вчора було відчуття контакту 🔹️ вас починає дратувати те, що ще недавно підтримувало 🔹️ з’являється думка, що «це все не має сенсу» І водночас всередині є щось ще: ⚡️відчуття, що інший може дати щось цінне ⚡️і

«Тіло веде лік» - ця книга побачила світ дванадцять років тому. Але подивіться: на календарі 2026-й, а вона тиждень за тижнем залишається у списках бестселерів. І не лише серед літератури з психології — а взагалі в усіх категоріях.⚡️ Вона стала однією з найпродаваніших книг сучасності. Вона не просто доповнила дискусію про травму — вона визначила те, як ціле покоління розуміє цей стан. Цілком імовірно, ви з нею стикалися. Можливо, читали. Можливо, вам надсилали цитату. Або ж

Іноді ми довго слухаємо людей, які постійно скаржаться на життя. 🌱 Ми підтримуємо. 🌱 Співчуваємо. 🌱 Намагаємось допомогти. Але проходить час - і нічого не змінюється. Ті самі історії. Ті самі скарги. Те саме відчуття безвиході. І багато хто помічає одну річ: після таких розмов починає псуватися настрій💔 Чому? Тому що психіка не може просто «вимкнути» почуте. Все, що ми чуємо, мозок починає переварювати і переробляти. Ми несвідомо думаємо про чужі проблеми, шукаємо рішення