Ніби ноги не можуть знайти собі місця Коли людина не спить місяцями, тіло перестає бути фоном. Воно починає говорити дуже наполегливо. Людина лягає спати з реальною втомою і надією заснути. Але щойно стає тихо, з’являється відчуття, яке складно описати. Ніби ноги не можуть знайти собі місця. Не біль. Не судома. Просто неможливо лежати спокійно. Людина встає — стає легше. Лягає знову — усе повертається. Тижнями. Місяцями. Поступово з’являється не лише виснаження, а й сумнів: м

Колись вважали, що найважчий період життя — середина шляху. Але реальність змінилася. Сьогодні найглибші тривога, розгубленість і відчай переживають ті, кому 18–29 років.💔 Парадоксально, але з віком життя часто відчувається легше, а початок дорослого шляху — складнішим, ніж будь-коли раніше. Молоді люди стикаються з викликами, які раніше вважалися «дорослими» і далекими: 🌱 невизначеність 🌱 відповідальність 🌱 страх помилитися 🌱 тиск очікувань 🌱 самотність у виборі. Особл

Вони вловлюють найтонші зміни: інтонацію кроків, звук ключів, силу хлопка дверей. Ще в дитинстві вони навчилися зчитувати небезпеку з мінімальних сигналів — бо безпека залежала від непередбачуваних дорослих... З віком ця надчутливість не зникає. Вона трансформується у: 🌱 тривожність 🌱 гіперконтроль 🌱 постійне очікування загрози. Те, що колись допомагало вижити, у дорослому житті починає виснажувати. У роботі з такими станами важливо не просто говорити про симптоми, а бачит

На консультації ви отримуєте ясність: 🌱 що з вами відбувається, 🌱 чому це виникло 🌱 і в якому напрямку рухатися далі. Дорослі часто приходять у терапію не з чіткою скаргою, а з постійним внутрішнім напруженням. Зовні життя виглядає впорядкованим, але всередині — виснаження: увага швидко зникає, думки розбігаються, прості речі потребують надмірних зусиль.💔 З часом з’являється втома від самоконтролю й відчуття, що власний темп життя не відповідає вимогам реальності. Спроби

🌱 Коли ціна надто висока Не всі битви варто вести. Іноді формальне відстоювання кордонів призводить до руйнівних наслідків: розриву стосунків, звільнення, затяжного конфлікту. Як зрозуміти, що варто поступитися? Запитайте себе: «Що я втрачу, якщо промовчу? А що — якщо наполягатиму на своєму?» Якщо наслідки серйозні, а суть питання незначна — можливо, краще обрати стратегію «пропустити повз вуха». 🌱 Коли людина не у собі Люди в зміненому стані (алкоголь, гнів, гостра травма)

Іноді ми мовчимо не тому, що не знаємо, що сказати. Серце б’ється швидко, горло стискається, щоки червоніють, голос зникає. Це трапляється на роботі, у колективі, з керівником чи другом. Ти хочеш говорити — але тіло не пускає.⛔️ Одного разу на парковці на неї наїхала машина. Біль у ногах, водій поруч — а сказати, що потрібна допомога, вона не могла. Заклякла. Два місяці ходила з болем. Так само її тіло реагувало ще в дитинстві, коли за будь-який прояв — сміх, цікавість, слово

Коли в дитинстві тебе порівнюють з іншими, це не виглядає як травма. Це звучить спокійно: «Подивись, яка вона гарна», «От у неї все добре». Але дитина чує не слова. Вона проживає досвід. І в цьому досвіді народжується головне відчуття: обрали не мене. Часто за цими словами стоїть почуття заздрості матері — до чужого життя, зовнішності, сім’ї. Неусвідомлене. Непроговорене. Але дитина не може це відокремити. Вона бере це на себе і робить внутрішній висновок: я недостатня, зі мн

Сонний параліч виникає у моменті, коли свідомість уже активна, а тіло ще перебуває у фазі сну. Людина прокидається, але не може рухатися або говорити. Часто з’являється напруження в тілі, відчуття присутності, інтенсивний страх. Цей стан не є небезпечним сам по собі. Він свідчить про перевантаження нервової системи та внутрішні процеси, які тривалий час залишалися без уваги. Що зазвичай лежить в основі У терапевтичній практиці сонний параліч часто пов’язаний із: — тривалим вн

Якщо вам кажуть: «Ти добре виглядаєш»,а всередині з’являється напруга це не примха і не риса характеру. У багатьох це з дитинства. З того часу,коли було багато страху і тривоги, але про це не говорили. Коли казали: «Не звертай уваги» «Нічого страшного» «Перестань вигадувати» Дитина робить важливий висновок: її стан — неважливий. Її відчуттям не можна довіряти. З роками ця тривога нікуди не зникає. Вона просто змінює форму. І тоді комплімент сприймається не як підтримка, а як

Щастя часто уявляють як постійний стан, у якому людина має перебувати, якщо її життя складене правильно. Але психіка так не працює. Щастя не є стабільним фоном життя і не може ним бути. Щастя — це переживання, яке з’являється і зникає. Воно повторюється, але не триває безперервно. Коли людина намагається бути щасливою завжди, вона починає витісняти інші почуття — злість, втому, напругу, внутрішній спротив. У цей момент проблема вже не в житті, а у вимозі до себе. Здорове псих

У людей із тривожними та межовими станами негативні думки рідко бувають випадковими. Вони з’являються хвилями🌊, швидко змінюють одна одну, створюють внутрішнє напруження, яке важко зупинити. Цей стан часто відчувається тілом: 🌱Стиснення в грудях. 🌱Напруга в животі. 🌱Виснаження, яке не минає навіть після відпочинку. Негативні думки в таких випадках — не проблема сама по собі. Це спосіб психіки утримувати те, що не може бути безпечно прожите інакше. За ними зазвичай стоїть

1. Відкладена емоційна реакція Іноді ми не можемо або не дозволяємо собі відразу відчути повністю емоції через зайнятість, страх конфлікту або соціальні норми. Тому реакція на ситуацію спочатку може бути спокійною, але коли ситуацію згадуєш пізніше, емоції «накопичуються» і проявляються у вигляді злості або роздратування. 2. Переробка події мозком Мозок обробляє події поступово. Коли щось трапляється, ми можемо відразу оцінити ситуацію логічно і «тримаємо себе в руках». Пізні

Можливо, ви помічали в собі щось із цього: 🌱 вам дуже потрібна увага й захоплення, але коли хтось справді стає до вас ближчим — стає важко, тривожно, навіть нестерпно; 🌱 інколи здається, що ви любите людину, а потім раптом починаєте злитися, віддалятися, уникати; 🌱 ви можете ідеалізувати партнера, а вже за мить відчувати роздратування, заздрість або холод; 🌱 вам боляче, коли хтось перестає захоплюватися вами, і всередині з’являється пустота; 🌱 ви можете знецінити того, х

Чому інколи люди можуть займатися сексом, але не здатні на справжню близькість? Є люди, які можуть доторкатися до тіла, але не можуть доторкнутися до іншої людини. Можуть лягати в ліжко — але не можуть зайти всередину стосунків. Можуть брати участь у сексуальному контакті — але бояться емоційного. 🙅‍♀️І справа не в темпераменті. 🙅‍♀️І не в «свободі поглядів». 🙅‍♀️І навіть не в поліаморії як концепції. Справа в тому, що бути по-справжньому близьким — страшніше, ніж бути гол

Терапія — це не просто розмова! Багато людей приходять у терапію не тому, що «є емоційні проблеми», а тому що тіло перестає справлятися: 🌱 шлунково-кишковий тракт реагує спазмами, нудотою, важкістю; 🌱 головні болі стають регулярними; 🌱 сон збивається; з’являється тривога, виснаження, постійна напруга; 🌱 інші симптоми, які ніхто не може пояснити. Лікарі кажуть: «У вас все нормально». Але ви точно знаєте — нормально не відчувається. І тоді ви приходите на терапію й часто го

✨️ Перша — архетип тіні Тебе тягне до того, в кому живе твоя незнана частина. Якщо ти звикла бути “правильною” — ти залипаєш на вільного, хаотичного, емоційного. Бо в ньому — те, що ти собі не дозволяєш. Але це не любов. Це психічна компенсація. ✨️ Друга — проєкція душі. Юнг називав це “аніма й анімус”. Ми переносимо на іншого всі ідеї про те, ким хочемо бути, що хочемо відчути, чого в нас ніколи не було. І бачимо не людину — а дзеркало нашої глибокої потреби. І поки не усвід

Є люди, які з дитинства знали одне правило: будь обережним — не знаєш, у якому стані сьогодні мама чи тато. Вони виросли. Але всередині досі несуть той невидимий страх, підлаштування, гіперпильність. Це — дорослі діти алкоголіків. І вони відрізняються не характером, а досвідом, який сформував нервову систему. 🌱Вони вміють зчитувати настрій інших за секунду. Це не інтуїція, а дитячий спосіб виживання. Їхній мозок звик ловити найменший сигнал небезпеки. І тому в дорослому житт

👀Агресія — тема, від якої всі відводять очі. Але саме вона впливає на те, як ми любимо, як ставимо межі, як захищаємося, як обираємо партнерів і як ранимо себе або інших. 💁🏼Де живе агресія насправді? Вона проявляється у дуже звичних речах: 🔹️коли вам важко сказати «ні»; 🔹️коли ви мовчите, а потім вибухаєте; 🔹️коли ревнуєте, ображаєтесь або відсторонюєтесь; 🔹️коли відчуваєте напругу, яку не можете пояснити; 🔹️коли тікаєте від розмов або, навпаки, давите; 🔹️коли в тілі

👀Агресія — тема, від якої всі відводять очі. Але саме вона впливає на те, як ми любимо, як ставимо межі, як захищаємося, як обираємо партнерів і як ранимо себе або інших. 💁🏼Де живе агресія насправді? Вона проявляється у дуже звичних речах: 🔹️коли вам важко сказати «ні»; 🔹️коли ви мовчите, а потім вибухаєте; 🔹️коли ревнуєте, ображаєтесь або відсторонюєтесь; 🔹️коли відчуваєте напругу, яку не можете пояснити; 🔹️коли тікаєте від розмов або, навпаки, давите; 🔹️коли в тілі

Коли рука знову тягнеться щось видавити, подряпати, зняти кірочку — це не «звичка». Це спосіб нервової системи впоратися з напругою, тривогою, соромом, провиною… тим, що давно не витримується всередині. Полегшення триває секунди. А після — з’являється сором і злість на себе. І саме в цей момент люди часто думають, що з ними «щось не так». Хоча насправді — це симптом внутрішнього перевантаження. Так проявляється дерматиломанія: – постійне видавлювання чи розчісування; – неможл