Психотерапія для мене — це не лише консультація. Це цілісний професійний процес, який поєднує діагностику, психотерапевтичну роботу, співпрацю з лікарями різних спеціальностей та психологічний супровід людини на шляху до змін. Саме тому протягом багатьох років практики мною була створена авторська система документів, яка допомагає пацієнтам краще зрозуміти процес психотерапії, принципи нашої співпраці та особливості моєї професійної роботи. Рада вітати вас! Кожна психотерапія

Вам незручно відмовити, тому ви довго пояснюєте: чому не можете приїхати, позичити гроші, вислухати, виконати прохання чи змінити свої плани. Намагаєтеся підібрати такі слова, щоб людина точно не образилася й не подумала про вас погано. Але що більше пояснень, то більше можливостей сперечатися з кожною вашою причиною: — Ти втомилася? Відпочинеш потім. — У тебе немає часу? Це ненадовго. — Тобі незручно? Та що тут такого? І розмова вже точиться не про вашу межу, а про те, чи до

Люди з фіброміалгією часто живуть між двома станами: «сьогодні я можу все» і «сьогодні я не можу нічого». У кращий день хочеться надолужити роботу, хатні справи, зустрічі, покупки — усе, що відкладалося через біль. Людина діє до повного виснаження, а наступного дня ледве підводиться з ліжка. Потім з’являються провина і розчарування: «Чому я знову не розрахувала сили?» Але справа не в лінощах і не у слабкій волі. Коли самопочуття змінюється щодня, дуже складно визначити навант

Ви говорите: «Мені було боляче», а у відповідь чуєте: «Ти все перебільшуєш». «Це був звичайний жарт». «Ти знову щось вигадала». «Нормальна людина так не реагувала б». Якщо це повторюється роками, людина поступово перестає запитувати себе: «Що я відчуваю?» Натомість вона думає: «А чи маю я право це відчувати?» З’являється звичка перевіряти власну реальність через інших: питати друзів, перечитувати повідомлення, довго відновлювати послідовність розмови, шукати докази того, що о

Після переїзду людина часто очікує полегшення: небезпека залишилася позаду, побут поступово налагоджується, з’являються нові можливості. Але замість радості можуть прийти порожнеча, дратівливість, тривога або відчуття, що ви ніде не на своєму місці. Це не обов’язково означає, що переїзд був помилкою. В іншій країні ми втрачаємо не лише знайомі вулиці. Зникає звичне середовище, у якому нас розуміли без додаткових пояснень. Удома ви могли бути досвідченою фахівчинею, впевненою

Знайоме відчуття: дивишся на своє життя й розумієш, що в ньому багато важливого. Є людина, яку любиш, робота, друзі, дім. Ти цінуєш це — і все одно часом думаєш: «Але ж мені чогось не вистачає». У стосунках є любов, але бракує легкості. У сексі — потягу чи новизни. У роботі — сенсу або визнання. З друзями — близькості, якої прагнеш. А часом здається, що чогось не вистачає у стосунках із собою чи зі світом. І тоді можна почати дорікати собі: «Я невдячна. Інші були б раді тому,

Подорож, нова робота, побачення, виступ чи навіть відпустка можуть викликати не лише радість. Коли попереду зміни, нервова система реагує на невизначеність: потрібно зібратися, передбачити ризики, не втратити контроль. Тому можуть з’явитися безсоння, нудота, головний біль, серцебиття або напруження у спині. Це не обов’язково означає, що ви не хочете цієї події або несвідомо все псуєте. Часто тіло реагує не на саму подію, а на те, що вона для вас означає: «А якщо я не впораюся

Ви зростали в родині, де з Вами могли жорстоко поводитися: фізично карати, принижувати, залякувати. Вам не давали вільно розвиватися, проявляти себе, помилятися й мати власні бажання. А постійні конфлікти між батьками створювали атмосферу небезпеки, у якій страх ставав звичним станом. Дитина не може подумати: «Це дорослі не справляються зі своїм життям». Частіше вона вирішує: «Зі мною щось не так. Я погана. Я винна. Якби я була іншою, мене любили б і не карали». Так формуєтьс

Це внутрішня позиція, з якої людина відчуває себе правильнішою, зрілішою чи моральнішою за інших. Вона ніби дивиться згори: помічає чужі слабкості, засуджує помилки, очікує відповідності власним нормам. Але іноді за такою позицією ховається не впевненість, а страх виявитися звичайною людиною. Неідеальною. Розгубленою. Такою, що може помилятися й потребувати підтримки. Інші ніби «не дотягують». Та й сама людина ніколи не дотягує до власних вимог. Вона мусить бути сильнішою, пр

Людина думає, що її виснажила робота. Але часто робота лише забирає ті сили, які були втрачені вдома. Ми говоримо: «Я перевтомилася», «Мене виснажує дорога», «Моя нервова система більше не витримує». Але нерідко виснаження починається у близьких стосунках — там, де людина мала б відновлюватися і почуватися в безпеці. Якщо в сім’ї багато конфліктів, тривоги, невизначеності чи страху втратити близьку людину, нервова система не відпочиває навіть у тиші. Людина стежить за настроє

Емоційне виснаження — це не просто втома, а стан, коли через тривале психічне напруження людині вже не вистачає внутрішніх сил витримувати власні емоції, взаємодіяти з людьми та справлятися зі звичайними життєвими ситуаціями. Вона продовжує працювати й виконувати обов’язки, але внутрішнього ресурсу майже не залишається. Емоційне виснаження може проявлятися так: — часто хочеться плакати, з’являється надмірна вразливість; — нейтральні слова сприймаються як критика; — відчуваєть

Ми обіцяємо собі більше не терпіти, не мовчати, не рятувати, не повертатися. А потім знову опиняємося в подібних стосунках, поступаємося собою і чекаємо, що цього разу все буде інакше. І справа не в тому, що ми нічого не зрозуміли. Просто психіка часто обирає не те, що добре, а те, що знайоме. Якщо любов колись потрібно було заслужити — нас може тягнути до тих, хто не поспішає нас любити. Якщо близькість завжди йшла поруч із тривогою — спокійні стосунки здаються порожніми. Як

Психосоматика починається не там, де медицина «нічого не знайшла». У людини може бути підтверджений діагноз, підвищений тиск, зміни в аналізах або хронічний біль. Вона може отримувати лікування, але симптом не минає, повертається чи посилюється після напруження, конфлікту, страху, втрати або тривалого виснаження. Це не означає, що хвороба вигадана, а лікування не потрібне. Психіка і тіло не існують окремо. Коли нервова система довго живе в режимі небезпеки, це впливає на диха

Ти завжди боялася, що зі мною щось трапиться. Що я потраплю в погану компанію. Зв’яжуся не з тією людиною. Зроблю неправильний вибір. Поїду кудись — і не впораюся. Довірюся комусь — і мене обмануть. Спробую щось нове — і зазнаю невдачі. Ти називала це турботою. Насправді це був контроль через твою власну тривогу. Але ти не лише лякала мене світом. Ти давала мені зрозуміти, що зі мною щось не гаразд. Що мої бажання неправильні, мрії надто великі, наміри безглузді, а я сама — н

Такі історії трапляються частіше, ніж здається. Колись двоє людей вирішили, що будуть разом. Почали жити під одним дахом, будувати плани, завели собаку чи кота, можливо, придбали спільне житло. Весілля стало природним продовженням давно спланованого майбутнього. Але люди змінюються — і стосунки також. Спочатку емоційні зриви пояснюються втомою, чутливим характером або складним дитинством. Здається, що все мине, коли стане спокійніше або людина відчує себе достатньо коханою. Т

В основі тексту — реальна історія. Ім’я та окремі деталі змінено. Це було наймерзотніше й найбрудніше переживання в її житті. Олена постійно уявляла його з дружиною: як він лягає з нею в ліжко, обіймає, відчуває запах її тіла. Як займається з нею сексом тим самим членом, який давав задоволення Олені. Вона думала і про їхнє звичайне життя: спільні вечері, розмови, покупки, вихідні. «Я ж краща. Чому він не покидає її? Чому не обирає мене?» — запитувала себе Олена. Вона прилітал

"У нас майже немає сексу. Я хочу близькості, а партнер її уникає" — цю фразу я чую в кабінеті регулярно. Іноді більше хоче чоловік, іноді — жінка. Питання не в тому, хто «нормальний», а хто «холодний». Небажання одного не означає, що він розлюбив. Коли ми починаємо розплутувати, що насправді відбувається між партнерами, часто виявляється: бажання не зникло. Воно опинилося під завалом образ, невисловленої злості й очікувань, які роками не проговорювали. Один ініціює — і щоразу

Він приносить квіти. Вона каже: «Краще б прибрав удома». Іноді пара роками живе в такій системі: один партнер постійно незадоволений, а другий намагається відповідати його очікуванням і довести, що він достатньо хороший. Це реальна історія з практики, деталі якої змінено. Дружині здається, що чоловік постійно «не дотягує». Він старається ще більше — забезпечує, вирішує, компенсує. Але знову чує: «Ти міг би краще».💔 Для неї це спосіб сказати, чого їй бракує. Для нього — підтв

Стосунки втрачають міцність не лише через сварки чи відсутність близькості.💔 Іноді це відбувається тоді, коли зникають психологічні межі пари. Коли після кожного конфлікту один із партнерів звертається до мами, подруги, брата чи сестри, у стосунках з’являється третій. Розмова двох перетворюється на коаліцію: я і мої близькі — проти партнера.🤷‍♀️🙈 Рідні чують вашу версію подій, бачать ваш біль і природно стають на ваш бік. Ви з партнером можете помиритися й залишити конфлік