Я не продаю психотерапію. Я працюю з людьми, які вже втомилися жити зі своєю проблемою і хочуть зрозуміти, чому вона не минає. Ніхто не прокидається з думкою: «Сьогодні запишуся до психотерапевта». Але багато людей прокидаються з іншими думками: «Я більше так не можу…» «Чому мене ніхто не чує?» «Чому моє тіло болить, якщо аналізи нормальні?» «Чому я постійно тривожуся?» Деякі живуть із цими проблемами роками. Спочатку терплять. Потім звикають. А потім втомлюються жити зі своє

Майже на кожній сімейній консультації я бачу один і той самий сценарій. Один партнер говорить: «Мені боляче. Я втомився від постійних звинувачень. Мені не вистачає твоєї підтримки. Я хочу, щоб ми могли спокійно говорити про труднощі, фінанси й переживання.» У відповідь він чує: «Я не розумію, про що ти говориш.» «Ти просто ниєш.» «Я не твій костиль.» «Принось більше грошей.» І тоді я ставлю лише одне запитання. ЧИ МОЖЕТЕ ВИ ПОЧУТИ, ЩО ЗАРАЗ ГОВОРИТЬ ВАШ ПАРТНЕР? Дуже часто у

Мені часто ставлять це запитання. Одразу хочу сказати: існують психіатри, які одночасно проводять психотерапію і призначають медикаментозне лікування. Це одна з професійних моделей роботи, і вона має право на існування. У своїй практиці я обрала інший підхід. За потреби я рекомендую консультацію психіатра, а сама зосереджуюся на психотерапії. Чому? Тому що психіатр і психотерапевт мають різний професійний фокус. Психіатр оцінює стан людини з медичної точки зору, визначає пока

«Чому одні спеціалісти коштують дорожче, а до інших не йдуть навіть за нижчою ціною?» Відповідь значно глибша, ніж здається. Люди готові інвестувати в те, що допомагає позбутися: ✨️ Страждання ✨️ Тривоги ✨️ Внутрішньої самотності ✨️ Постійних конфліктів ✨️ Панічних атак ✨️ Виснаження ✨️ Психосоматичного болю ✨️ Відчуття, що життя проходить повз. Коли людина справді втомилася жити зі своєю проблемою, вона шукає не найдешевшу консультацію. Вона шукає спеціаліста, якому зможе до

Часто люди звертаються до психотерапії зі скаргами на втому, тривогу, дратівливість, поганий сон, зниження настрою або відсутність сил. І не завжди причина лише у психологічних переживаннях. Наш настрій, рівень енергії, апетит, сон, лібідо, концентрація уваги та навіть здатність справлятися зі стресом значною мірою залежать від роботи гормональної системи. 🔹 Кортизол допомагає реагувати на стрес, але його тривале підвищення може виснажувати організм. 🔹 Серотонін бере участь

Тики часто сприймають як погану звичку або навмисну поведінку. Насправді вони нерідко є способом, яким психіка намагається впоратися з надмірним внутрішнім напруженням. Стрес, тривога, перевтома, емоційні переживання, внутрішні конфлікти — усе це може знаходити вихід через мимовільні рухи або звуки. Людина може моргати, шмигати носом, посмикувати плечем чи напружувати м’язи навіть тоді, коли зовсім не хоче цього робити. Чим більше напруження всередині, тим сильніше організм ш

Неврози дуже важко переживаються людиною. Це стан, який може буквально виснажувати день за днем. Постійне внутрішнє напруження забирає сили, робить людину більш вразливою, впливає на настрій, стосунки, роботу та якість життя загалом. Невроз не завжди проявляється лише тривогою чи пригніченим настроєм. Часто він говорить про себе через поведінку, нав’язливі дії, тілесні симптоми або емоційні реакції, які людина не може повністю контролювати. Серед можливих проявів неврозу можу

Часто люди приходять у терапію зі словами: «Мене все дратує» «Я стала різкою» «У мене немає сил» «Я прокидаюся вже втомленою». І при цьому не розуміють, що з ними відбувається.😪 Невроз рідко виникає раптово. Найчастіше це наслідок тривалого внутрішнього напруження, коли людина живе в режимі постійної адаптації, відповідальності, стриманих емоцій і перевантаження.💔 З часом психіка починає подавати сигнали. З’являються: 🙏 дратівливість 🙏 тривога 🙏 втома 🙏 порушення сну 🙏

Привітну й доброзичливу людину нерідко сприймають як слабку. Наче з нею можна не рахуватися, бо вона все зрозуміє і пробачить. Але доброта не має нічого спільного з безхарактерністю. М’яка людина може мати дуже тверді межі. Вона вміє сказати «ні» і піти зі стосунків, які її руйнують. Просто іноді боїться це зробити — бо боїться образити, здатися жорстокою або звикла ставити потреби інших вище за власні. І тоді за зовнішньою добротою нерідко ховається не слабкість, а внутрішні

Я — психотерапевт із 29-річним досвідом роботи. Допомагаю людям краще зрозуміти себе, свої почуття, життєві вибори та причини труднощів, з якими вони стикаються. Що я роблю? Працюю з тривогою, психосоматичними симптомами, складними стосунками, емоційним виснаженням, наслідками психологічних травм, втратами та життєвими кризами. Разом із людиною ми досліджуємо не лише те, що відбувається в її житті, а й те, чому це відбувається саме так. Я допомагаю побачити зв’язок між тим, щ

У терапії я часто бачу людей, які готові допомогти всім навколо, але не можуть без почуття провини дозволити щось для себе чи поставити власні потреби на перше місце. Дуже часто справа зовсім не в обставинах. Справа в тому, чи дозволяє людина собі жити добре, отримувати задоволення від життя, користуватися його благами і не відчувати провини за це. Тому що найвищим рівнем розвитку свідомості є дати право собі користуватися благами життя і не відчувати себе винним за це. У пси

Коли пара приходить до психотерапевта, вона приходить не тому, що в неї все добре. До кабінету приводить криза. Непорозуміння. Образи. Відчуття, що вас не чують. Втрата близькості. Конфлікти, які повторюються знову і знову. І моя задача як психотерапевта — не підтримати чиюсь сторону і не визначити, хто правий, а хто винен, а допомогти побачити те, що насправді відбувається між вами, які процеси створюють дистанцію, образи та конфлікти у ваших стосунках. Показати ті процеси,

Коли в терапії ми починаємо говорити про дітей, я часто пропоную людині зупинитися і поставити собі одне запитання: «Навіщо мені дитина?» На перший погляд воно здається дуже простим. Але саме з нього нерідко починається глибоке дослідження власних бажань, сімейних сценаріїв і життєвих виборів. І дуже часто люди дивуються цьому запитанню. Тому що більшість із нас ніколи серйозно не замислювалися над ним.⚡️ 🙏 Ми знаємо, що дітей потрібно народжувати. 🙏 Що сім’я має мати дітей

На терапію звернулася жінка, яка не розуміла одну особливість своєї поведінки. Щойно вона купувала щось для себе, починала сумніватися у власному виборі. Через день або два повертала річ назад у магазин або залишала її висіти в шафі, так і не наважившись носити. У процесі терапії ми почали досліджувати, звідки взявся цей постійний сумнів у собі. У дитинстві будь-яка її спроба купити щось для себе зустрічала критику. Батьки говорили, що це непотрібно, сварили її та змушували п

Для багатьох українців за кордоном терапія рідною мовою — це не просто про мову. Це про можливість нарешті перестати перекладати себе. Сьогодні одна моя клієнтка сказала: «Мені стало легше вже від того, що тут я можу бути собою. Не думати постійно, як правильно побудувати речення, як культурно подати свої почуття мовою країни, в якій я живу. Не підбирати слова так, щоб нікого не образити й щоб мене правильно зрозуміли». І я дуже добре зрозуміла, про що це. Бо життя в іншій кр

У психотерапії однією з важливих умов є говорити правду. Не лише про події. А й про свої думки, почуття та реакції. Один із випадків у терапії. «Мені постійно хочеться спати. Повіки важкі, очі заплющуються, і мене ніби звалює в ліжко. Я не можу прокинутися на роботу. О дванадцятій дня не маю сил навіть випити чаю. У голові туман. Нікуди не хочу виходити. Уже два тижні живу в такому стані». Я повернулася до подій, які відбулися приблизно за два тижні до появи симптомів. Тоді с

Є люди, які давно не живуть через «хочу». Вони живуть через «треба». Треба працювати. Треба вирішувати проблеми. Треба бути зібраним. Треба контролювати. Треба триматися. І так проходять місяці, а іноді — роки.💔 З боку така людина може виглядати дуже функціональною: все встигає, про всіх думає, усе контролює. Але всередині поступово зникає контакт із власними бажаннями. У якийсь момент людина сідає у вихідний день і розуміє: «Я нічого не хочу». Не тому, що лінива. Не тому, щ

Є люди, які давно не живуть через «хочу». Вони живуть через «треба». Треба працювати. Треба вирішувати проблеми. Треба бути зібраним. Треба контролювати. Треба триматися. І так проходять місяці, а іноді — роки. З боку така людина може виглядати дуже функціональною: все встигає, про всіх думає, усе контролює. Але всередині поступово зникає контакт із власними бажаннями. У якийсь момент людина сідає у вихідний день і розуміє: «Я нічого не хочу». Не тому, що лінива. Не тому, що

Чи помічали ви за собою стан, коли ніби «накриває»? Коли ви різко відповідаєте. Підвищуєте голос. Стаєте грубими, холодними або навіть агресивними — хоча ще хвилину тому все було нормально. Часто це називають афектом. І дуже часто він виникає не там, де нам погано, а там, де нам добре🤯 Коли з’являється теплий контакт. Близькість. Увага. Регулярне спілкування. Людина стає важливою для вас. Зовні це може виглядати як щось приємне. Але всередині психіка починає переживати велик

ДДА точно виглядає не так, як у кіно. Це не завжди людина, яка лежить у темряві й не може встати. Найчастіше це людина, яка ходить на роботу, виховує дітей, відповідає на повідомлення — і при цьому всередині абсолютно порожня. У народі це називають високофункціональною депресією. У DSM-5-TR офіційний термін — дистимія, або Персистентний депресивний розлад. Ти функціонуєш. Але не живеш. РЕАКЦІЯ ЗАВМИРАННЯ Чому дитяча травма веде до депресії? Якщо в дитинстві ти постійно перебу