Пробач Себе. Твоєї Провини Немає.

Ви зростали в родині, де з Вами могли жорстоко поводитися: фізично карати, принижувати, залякувати. Вам не давали вільно розвиватися, проявляти себе, помилятися й мати власні бажання. А постійні конфлікти між батьками створювали атмосферу небезпеки, у якій страх ставав звичним станом.

Дитина не може подумати:

«Це дорослі не справляються зі своїм життям».

Частіше вона вирішує:

«Зі мною щось не так. Я погана. Я винна. Якби я була іншою, мене любили б і не карали».

Так формується агресивне ставлення до себе, страх перед світом та очікування нападу від інших.

Ви дорослішаєте, але продовжуєте боятися проявляти себе, приймати рішення, відстоювати власні межі та прагнути більшого. Можете мати здібності й можливості, але не використовувати їх повною мірою. А потім ще й запитувати себе: «Чому я нічого не досягла? Чому я така слабка? Чому інші можуть, а я — ні?»

Пробачити себе — не означає визнати свою провину. Це означає перестати карати себе за те, що колись Ви були беззахисною дитиною: боялися, мовчали, підкорялися й не могли себе захистити.

Ви не обирали родину, у якій народилися. Не створювали атмосферу страху й насильства. Не відповідали за поведінку дорослих.

Але сьогодні Ви можете відокремити їхнє ставлення від власної цінності й повернути собі право жити відповідно до своїх бажань та можливостей.

Цей досвід пропрацьовується у психотерапії: людина поступово звільняється від нав’язаної провини, перестає себе карати й навчається жити по-іншому.

Якщо Ви впізнали себе — запрошую у психотерапію.