Коли Всередині Живе Відчуття - «Я - Негарна»

Коли в дитинстві тебе порівнюють з іншими, це не виглядає як травма. Це звучить спокійно: «Подивись, яка вона гарна», «От у неї все добре». Але дитина чує не слова. Вона проживає досвід. І в цьому досвіді народжується головне відчуття: обрали не мене.

Часто за цими словами стоїть почуття заздрості матері — до чужого життя, зовнішності, сім’ї. Неусвідомлене. Непроговорене. Але дитина не може це відокремити. Вона бере це на себе і робить внутрішній висновок: я недостатня, зі мною щось не так, мене не обирають.

З цим людина входить у доросле життя. І навіть коли зовні все складається, всередині залишається почуття самотності, пустоти, постійної внутрішньої напруги. З’являється сором за себе, страх бути заміненою, відчуття, що любов завжди ненадійна. Усередині знову і знову звучить: я не гідна, я недостатня, обрали не мене. Це переживають і жінки, і чоловіки — просто мовчки, кожен по-своєму.

Це не про самооцінку. Не про зовнішність. І не про те, що потрібно стати кращою. Це про глибокий досвід необраності, коли колись поруч не було простого відчуття: мене бачать, мене вибирають, я важлива. І тоді доросла людина може роками намагатися заповнити цю пустоту — стосунками, досягненнями, контролем. Але вона не зникає.

Важливо почути: з вами це сталося не тому, що ви були «недостатні». Це сталося тому, що поруч був дорослий, який не впорався зі своїми почуттями. А дитина завжди бере це на себе.

Я працюю саме з цим досвідом — з відчуттям обрали не мене, з соромом, почуттям самотності, внутрішньою пустотою і переконанням «я недостатня». У терапії ми повертаємо право бути обраним і відчуття власного місця. Якщо цей текст вас зачепив — можливо, настав момент подивитися на цю тему разом зі мною.