Чому Доброту Часто Приймають за Простоту?

Привітну й доброзичливу людину нерідко сприймають як слабку.

Наче з нею можна не рахуватися, бо вона все зрозуміє і пробачить.

Але доброта не має нічого спільного з безхарактерністю.

М’яка людина може мати дуже тверді межі.

Вона вміє сказати «ні» і піти зі стосунків, які її руйнують.

Просто іноді боїться це зробити — бо боїться образити, здатися жорстокою або звикла ставити потреби інших вище за власні.

І тоді за зовнішньою добротою нерідко ховається не слабкість, а внутрішній конфлікт.

У терапії ми часто досліджуємо, чому людині так складно захищати себе.

Чому сказати «ні» буває важче, ніж терпіти.

Чому турбота про інших здається безпечнішою, ніж турбота про себе.

І дуже часто цей внутрішній конфлікт проявляється не лише у стосунках, а й через тілесні симптоми.

Зрілість полягає не в тому, щоб бути лише добрим.

А в тому, щоб залишатися доброю людиною і водночас дозволяти собі дбати про власні потреби, говорити «ні» без почуття провини та пам’ятати, що почуття інших людей належать їм, а не вам.

Тетяна Пелех психотерапевт