Чому Ми Ранимо Тих, Хто Нам Важливий?

Чи помічали ви за собою стан, коли ніби «накриває»?

Коли ви різко відповідаєте.

Підвищуєте голос.

Стаєте грубими, холодними або навіть агресивними — хоча ще хвилину тому все було нормально.

Часто це називають афектом.

І дуже часто він виникає не там, де нам погано, а там, де нам добре🤯

Коли з’являється теплий контакт.

Близькість.

Увага.

Регулярне спілкування.

Людина стає важливою для вас.

Зовні це може виглядати як щось приємне. Але всередині психіка починає переживати велике напруження.

Тому що близькість — це не лише про тепло.

Це ще й про вразливість.

💔 Про страх бути відкинутим.

💔 Покинутим.

💔 Непочутим.

💔 Залежним.

💔 Неважливим.

І тоді психіка може не витримувати цієї кількості почуттів.

Напруження накопичується, накопичується…

А потім стається вибух.💣

Людина може різко знецінити іншого, відштовхнути, образити або зруйнувати контакт, який насправді був дуже потрібний.

Після цього часто приходить провина, сором, нерозуміння:

«Що це зі мною було?»

Але афект — це не «ви погана людина».

Це сигнал про те, що всередині є щось, із чим психіці зараз важко впоратися.

І дуже важливо не лише вчитися «контролювати емоції», а й розуміти: що саме так сильно вас перевантажує в близькості.

Бо інколи людина вибухає не через ненависть.

А через надто сильну потребу в теплі, яку страшно витримувати.

У терапії ми не лише вчимося заспокоювати реакції.

Ми вчимося витримувати близькість без руйнування себе та інших.