Що Насправді Залишається Після Терапії?

Відпочиваю в санаторії.

І тут — зустріч: мої пацієнти, які були в терапії 5–6 років тому.

Звісно, я їх пам’ятаю.

Так складається моє життя: де б я не була і куди б не поїхала, я знову і знову зустрічаю людей, які колись проходили у мене терапію.

Ми трохи поспілкувалися. Вони поділилися дуже приватними подіями зі свого життя.

І для мене це — про безпеку.

Про той досвід, коли контакт не обривається разом із завершенням терапії, а переходить у щось внутрішнє — тихе, надійне, таке, на що можна спертися у складний момент.

Мені це щиро приємно.

Потім був невеликий подарунок.

Не як знак вдячності мені, а як підтвердження того, що щось важливе було взято з собою далі — у життя.

Я знаю: терапія справді відбулася тоді, коли людина більше не потребує постійної зовнішньої опори. Коли в ній уже є власна здатність витримувати, розрізняти, робити вибір і залишатися в контакті з собою. І якщо через роки цей внутрішній досвід відчувається як безпека і довіра — значить, я була поруч не даремно.

Тетяна Пелех психотерапевт ❣️