Що Таке Щастя?

Щастя часто уявляють як постійний стан, у якому людина має перебувати, якщо її життя складене правильно. Але психіка так не працює. Щастя не є стабільним фоном життя і не може ним бути.

Щастя — це переживання, яке з’являється і зникає. Воно повторюється, але не триває безперервно. Коли людина намагається бути щасливою завжди, вона починає витісняти інші почуття — злість, втому, напругу, внутрішній спротив. У цей момент проблема вже не в житті, а у вимозі до себе.

Здорове психічне життя завжди амбівалентне. У ньому одночасно є любов і злість, близькість і дистанція, задоволення і напруга. Якщо цього немає, це не гармонія, а відрив від реальності.

У кожному живому щасті присутня агресивна сторона. Не як руйнування, а як життєва сила. Агресія потрібна, щоб захищати свої межі, робити вибір, відстоювати важливе і зберігати те, що цінне. Без неї немає справжньої близькості — є лише пристосування.

Тому щастя — це не відсутність агресії. Це здатність жити з нею, не знищуючи ні себе, ні інших.

Якщо говорити точніше, щастя — це загальна задоволеність своїм життям. Не як момент, а як внутрішня оцінка прожитого. У цьому житті є багато хорошого, але є й конфлікти, напруга, складні ситуації, зіткнення з агресивною стороною — власною і чужою.

Питання не в тому, чи є в житті агресія. Питання в тому, чи змогла людина реалізувати свої здібності, чи відчуває задоволення від роботи, чи має живі стосунки з людьми і близькими, чи почувається вона на своєму місці в особистому та суспільному житті.

Саме з цього складається відчуття, що життя проживається не дарма. І це — реалістична, доросла форма щастя.

У своїй терапевтичній практиці я допомагаю людині побачити цю реальність і навчитися жити в ній без внутрішньої війни з собою.