Життя, Яке Я Створила Сама

Коли нам 19–20 років, ми сміливі й впевнені. Досвіду ще немає, але на все є власна думка — і здається, що вона абсолютно правильна. Життя й молодість тоді відчуваються безкінечними. І ми все можемо.

У той період у мене було все: здобуття вищої освіти, гордість за себе, роль нареченої, дружини, домогосподарки. Два рази я була вагітною, безсонні ночі, варіння борщу, безкінечний вир життєвих і сімейних турбот.

Близько 30 років усе почало змінюватися. Те, що раніше приносило радість, втратило свою силу. У мені прокинулася нова я, якій було дивно жити за старими правилами. Сімейні стосунки перейшли в іншу фазу, кудись зник юнацький запал. Мій погляд почав звертатися не лише у вікно з сонячним світлом, а й на світ, на людей, на соціум. Я захоплена була самореалізацією, спробувати власні здібності, і цей шлях не завжди подобався близьким.

Мені хотілося більше свободи, більше уваги себе до себе, своїх бажань, зовнішності. Я ще не почувалася впевненою через життєві обставини, але природна сила вже давно виштовхувала мене вперед — до мрій і цілей.

Я кардинально змінила все: роботу, яка приносила добрий прибуток, бізнес, стосунки з чоловіком, до якого була сильно прив’язана. Я пішла в нікуди — і почала будувати життя, роботу з нуля. Уже для себе, не для когось.

Я думала, як буде далі. Мене це турбувало, але я просто робила, вчилася, де мені подобається й практикувала. І мала щастя вчитися психотерапії у Великого вчителя — Владислава Газолишина. Я буквально зліпила себе як професійного психотерапевта, засвоюючи кожну деталь його навчання. Інші проєкти теж були цікавими та виявилися необхідними.

Я вчилася й працювала. Працювала й вчилася. Діти росли, а я як одержима занурювалася у психотерапію. Роки пролетіли швидко. Мене надихали історії відомих людей, які долали труднощі, — вони давали мені сили йти далі.

Мій тато казав: «Якби той розум, що тепер, та тоді…» Але так не буває. У кожному віці свої реакції, переживання, сприйняття. Кожен день — новий урок. І з цього складається життя.

До сорока я відкрито й багато спілкувалася. Вчилася, впевнено йшла за покликом душі. Зараз у мені залишився той самий запал, але з’явилася нова якість: я більше слухаю, ніж говорю; частіше посміхаюся й сприймаю реальність такою, якою вона є.

Я пережила сексуальне домагання зі сторони начальника, коли вчилася в академії МВС, депресію, через випивку чоловіка, зраду, приниження мене, заздрість зі сторони друзів, і які покинули спілкування зі мною. Були часи, коли я «дивилася» концерти і бачила посмішки на обличчях музикантів, і не розуміла, бо мій внутрішній світ, був наповнений іншим, сумним. І допоміг мені, Владислав Газолишин - мій психотерапевт, у власній терапії, пережити ці та інші життєві події. Також в темні часи мого життя, я вчилася, працювала, і це теж витягувало мене, давало мені життя.

Моє велике досягнення — це позитивне мислення. Та спокій . Вміння бути твердою в розмові, знати, коли варто промовчати, де необхідно проявити себе. Найбільша цінність - здоровʼя, фізичне, психічне. Сімʼя, робота. А над цим необхідно працювати.

Я натхненна з того, що вмію і хочу професійно допомагати людям. І братися за найскладніші випадки.

Не памʼятаю хто сказав: «щоб бути психотерапевтом, необхідно не тільки багато знати, а ще й багато пережити».

Є таке.

🤞🤞🔥🔥♥️♥️