Куди Я Себе Інвестую Сьогодні?

Психічне здоров’я — це те, чого не видно. Його не можна взяти в руки, виміряти чи показати комусь. Воно живе десь глибоко в нас — у думках, у відчуттях, у наших реакціях.

І коли воно починає боліти, ми часто цього не помічаємо. Кажемо: “Та я просто втомився”, “переживу”, “мені треба зібратись”. Але всередині вже давно немає сил.

Стреси не зникають. Вони накопичуються — день за днем, рік за роком. І коли душа більше не витримує, говорить тіло. Болем, безсонням, апатією, втомою, яку неможливо зняти навіть відпочинком.

Є люди, які мають усе: бізнес, гроші, статус, гарну машину. Але бізнес дається їм такою ціною, що потім вони два дні лежать у ліжку — без сил, без бажання говорити, без життя всередині. Не до дитини, не до чоловіка, не до себе. Бо болить не тіло — болить душа.

І це не слабкість. Це сигнал. Сигнал про те, що колись, десь, давно — були переживання, біль, розчарування, страх, які ми сховали в глибину, щоб не відчувати.

Але вони залишилися там. І зараз нагадують про себе.

Людина часто не розуміє, що з нею відбувається. Думає: “У мене ж усе є. Є дім, робота, гроші. Я ж маю бути щасливою.” Але тіло і душа не обманеш. Ти можеш показати світу усмішку, але всередині — лежати без сил, мов порожня оболонка.

Психотерапія — це не “для слабких”. Це для тих, хто хоче жити, а не виживати. Хто хоче зрозуміти себе, а не просто тягнути далі.

Ми можемо купити речі, сходити в ресторан, зробити манікюр — але якщо не зцілюємо те, що болить усередині, все інше не має сенсу.

Психічне здоров’я — це не розкіш. Це основа життя. Без нього навіть найкраще життя — стає просто виживанням.

І питання в тому — де наш пріоритет? Ми можемо знову обесцінити свій стан, закритися, полежати в ліжку в депресії, або ж нарешті обрати інший шлях —

вкласти себе не в речі, а в себе самого.

Бо поки ми не розберемо минуле — воно тримає нас за ноги. Багато дорослих людей сьогодні лежать без сил, а коріння їхнього болю — у дитинстві, у стосунках із батьками, які, можливо, були алкоголіками, байдужими, відсутніми. Цей біль не зникає сам — він проростає депресією, виснаженням, відчуттям порожнечі.

Тому варто зупинитися і чесно спитати себе: куди я інвестую себе сьогодні?

У красиву оболонку, за якою ховається втома, чи у справжнє життя, яке починається тоді, коли я нарешті починаю зцілювати свою душу.

Я — психотерапевт, я працюю з психічним здоров’ям і з психосоматичними захворюваннями — тими станами, коли психіка не витримує і викидає в тіло свої токсичні емоції. Коли тіло починає говорити замість душі.

Я — перекладач мови тіла на мову людську. Я допомагаю зрозуміти, що саме хоче сказати ваше тіло, і навчитися чути себе — не тоді, коли вже болить, а тоді, коли ще можна зцілити.

Ваш психотерапевт, Тетяна Пелех.