Як впливають на дітей конфлікти батьків, вже в дорослому віці ?

🤔 Конфлікти між батьками навіть у дорослому віці дітей мають глибший вплив, ніж здається на перший погляд. Вони можуть торкатися емоційної стабільності, ідентичності та здатності до близьких стосунків уже зрілої людини. Ось основні напрями впливу:

🌱1. Емоційний вплив

• Почуття провини або лояльності. Дорослі діти часто відчувають себе “між двох вогнів”, ніби мусять вибирати сторону. Це викликає внутрішню напругу, навіть якщо вони самі вже мають власну сім’ю.

• Відтворення дитячих почуттів. Конфлікти можуть повернути старі дитячі переживання безсилля, страху, сорому, болю від неприйняття.

• Порушення відчуття безпеки. Навіть у зрілому віці людина несвідомо сприймає стабільність батьківської пари як символ стабільності свого світу. Коли цей зв’язок руйнується, виникає глибинне відчуття втрати опори.

🌱2. Вплив на власні стосунки

• Дорослі діти часто переносять конфліктні моделі у власні пари: наприклад, уникають суперечок (якщо в дитинстві бачили агресію), або, навпаки, сприймають конфлікт як єдиний спосіб близькості.

• Виникає страх створювати сім’ю, якщо батьківський союз був болючим.

• Може формуватися недовіра до партнера, очікування зради чи емоційного віддалення — як повторення батьківського сценарію.

🌱3. Ідентичність і самооцінка

• Конфлікт між батьками ставить під сумнів частину власної ідентичності — адже ми психологічно “зроблені” з обох. Якщо один знецінює іншого, дитина сприймає це як знецінення частини себе.

• Виникає внутрішній розкол: “Я не можу любити тата, не зраджуючи маму — і навпаки”. Це може проявлятися як постійне відчуття провини або невпевненості.

🌱 4. Психосоматичний наслідок.

Коли конфлікт між батьками триває роками, у дорослих дітей це часто проявляється через тіло: напруга, головні болі, проблеми з травленням, серцево-судинні реакції. Тіло “реагує” там, де свідомість не дозволяє відкрито пережити біль. Тривогою, страхами, інше.

🌱 5. Як з цим бути?

• Визнати: навіть доросла дитина має право боліти через конфлікти батьків.

Досліджувати з терапевтом, які настанови дали батьки, конфліктами.

• Не брати на себе роль посередника чи судді.

• Працювати з внутрішнім розділенням у терапії — щоб знову дозволити собі любити обох, не зраджуючи себе.

У власній терапії «перетравити» всі не пережиті травми, та вміти відслідковувати, щоб самому не потрапляти в деструктивні стосунки, через власні проекції. Не повторюючи батьківський сценарій. Інші питання.

Коли вам відгукується дана тема, запрошую на терапію.

Тетяна Пелех психотерапевт.