Іноді Людина Сміється, А Всередині Важкість, Яку Ніхто Не Бачить.

Здається, що все є: сім’я, діти, затишний дім, робота, яка подобається, друзі, подорожі, кава в улюблених кав’ярнях. З боку виглядає — життя мрії.

Але буває так, що всередині щось раптово вимикається. Це не обов’язково депресія у тому вигляді, як ми звикли уявляти — коли людина лежить у ліжку й не може піднятися. Дуже часто зовні вона продовжує жити активно: працює, сміється з друзями, підтримує інших, виглядає впевненою. І все ж усередині може ховатися важкий тягар, який ніхто не бачить.

Такі стани іноді називають «прихованими» або «маскованими». Людина може співати, жартувати, виглядати щасливою, але одночасно відчувати холод, самотність і дивну внутрішню порожнечу. Тіло теж реагує: з’являється хронічна втома, біль, втрата радості навіть від того, що раніше надихало.

Найцікавіше — ці періоди мають свій ритм. Наче дихання: вдих — світ наповнений кольорами й енергією, видих — усе знову ніби завмирає. І найважче в цьому досвіді те, що неможливо передбачити, коли закінчиться світлий період і коли повернеться тягар.

Це не ознака слабкості й не «капризи». Це спосіб, у який психіка й тіло реагують на перевантаження, стрес або біохімічні зміни. І дуже важливо пам’ятати: навіть якщо ззовні у когось «все добре», усередині може відбуватися зовсім інша історія.

Саме тому підтримка, розуміння й бережне ставлення до себе й до інших мають значення. Бо часто ми не уявляємо, скільки сили потрібно, щоб зберігати усмішку тоді, коли всередині панує тиша.

Такі стани не рідкість, і вони можуть мати як психологічні, так і біологічні причини. Важливо вчасно звертати увагу на сигнали тіла й емоцій, говорити про них і, за потреби, отримувати професійну підтримку. Це крок до відновлення балансу й профілактики виснаження.

Тетяна Пелех психотерапевт 🤞